9 Травня

Дорогі ветерани, учасники Великої Вітчизняної війни!

Шановні Захарівчани!

 

Щиро вітаю Вас з Днем Перемоги над нацистськими загарбниками! Сьогодні ми віддаємо данину поваги і вшанування всім визволителям і захисникам рідної землі. Вічна пам’ять тим, хто заплатив життям, здоров’ям, щастям за свободу і незалежність Батьківщини!

 

9 Травня – великий День Перемоги над нацизмом. Ми схиляємо голови у скорботі перед пам’яттю мільйонів співвітчизників, які загинули у вогні тієї страшної війни, війни, яка смерчем промчала по нашій землі, навічно завмерла у обелісках, меморіалах. Воєнне лихоліття назавжди асоціюється із запеклими кровопролитними битвами, окупацією, концтаборами, полоном, братськими могилами, нужденним, але міцним тилом, рабською працею. Цей смерч забрав більше 20 мільйонів людських життів. Перемога була досягнута винятково могутньою волею простих людей, які захистили землю від неволі і зла. Радянські солдати й грізні народні месники, завдаючи нищівних ударів ворогу, йшли до Перемоги не грозами швидкоплинними, а великою армією людського гніву. Вони знищили нацистських загарбників на своїй землі і врятували від нацизму Європу. Представники багатьох народів брали участь у боях за Україну. Росіяни, молдавани, румуни, євреї, роми, болгари, гагаузи, білоруси, угорці, інші нації і народності щедро полили нашу землю своєю кров’ю, б’ючись із ворогом. Сьогодні ми згадуємо всіх їх, без обмежень і без різниці у поглядах, усіх, хто лежить під могильними плитами – іменними і безіменними, всіх спалених і розвіяних по українських та інших землях. Ані роки, ані політичні уподобання над пам’яттю невладні. Вона передається від покоління до покоління. І так буде завжди!

Друга світова війна була найжорстокішою, найстрашнішою в історії людства. У пам’яті тих, кому судилося через неї пройти, назавжди закарбувалося воєнне лихоліття. Матері та вдови всієї землі проклинають війну, яка забрала їхніх дітей, чоловіків. Скільки їх, молодих, вродливих, убитих горем, залишилося жити у самотності. Ніхто не вів такої статистики. Важко їм доводилось. Та так уже влаштоване людське буття: живі мусять жити. І вони жили. Давали лад собі, дітям, трудилися у народному господарстві.   Їхніми сльозами та сивинами історія застерігає нас і наступні покоління від повторення воєнної катастрофи.

 

Щастя визволення було завойоване масовим героїзмом і немалою кров’ю. Навіть через  сімдесят чотири роки після історичної дати 9 травня 1945 року ми дивуємося мужності наших дідів і прадідів, захоплюємося їхнім героїзмом, стійкістю і самовідданістю. Жагучий потяг народу до свободи не могли зламати ніякі випробування: ні знущання гітлерівців над полоненими, ні нелюдські умови існування у нацистських концтаборах. У ратних сторінках Великої Вітчизняної, у подвигах солдатів-визволителів, у боротьбі партизанів і підпільників черпаємо ми й сьогодні сили, натхнення, прагнення служити Вітчизні і народу. Вони залишаються  для нас невичерпним джерелом патріотизму.

Скільки  пережито, вистраждано, передумано на довгих дорогах війни нашими шанованими ветеранами! І не забулися й сьогодні ні образи дорогих бойових друзів, ні радість перемог, ні гіркота невдач і втрат. Підтримувала їх віра в перемогу над ворогом, над смертю, над ранами і хворобами, над власним страхом зрештою. Бо без віри та без надії життя неможливе, перемагають тільки сильні духом. «Людина на війні – це воля». Саме ця воля принесла перемоги у всіх великих і малих битвах на фронтах війни.

Героїчною сторінкою у Великій Вітчизняній війні стало визволення від загарбників нашої рідної Одещини.

Успішно наступаючим на Одесу з різних боків радянським військам допоміг спланований зустрічний виступ на околицях і у межах міста трьох партизанських загонів і багатьох підпільників. Народні месники непомітно проникали повз ворожі пости, з’являлися раптово там, де на них не чекали, чинили диверсії і щезали. Нападаючи на підрозділи окупантів, вони знищували солдатів ворога, відбивали у них автомашини з озброєнням, боєприпасами і продовольством, ліквідовували вогневі точки гітлерівців, розмінували Пересипський міст, вказували  солдатам-визволителям на  мінні поля, завадили вибухам на дамбі Хаджибейського лиману, ряду портових споруд, мостів і будівель у Одесі. Хоча супротивник чіплявся за кожен будинок, запекло відбивався на приморських вулицях і в порту, його було зломлено. Дії народного опору окупантам полегшили хід Одеської наступальної операції. Багато тисяч воїнів відзначилися у боях за Одещину.

Земля Захарівщини дала Батьківщині своїх славних синів і дочок, які стали справжніми воїнами, відважними героями, воювали, гинули, здобували славу своїми перемогами над ворогом. Гіркі й страшні жнива війни забрали життя двох тисяч вісімсот дев’яносто одного солдата - вихідця з нашого району, з них полягли у боях тисяча сто сімдесят п’ять солдат. Двісті п’ять воїнів померли від ран у госпіталях, тридцять чотири військовополонених загинули у концтаборах, тисяча чотириста сімдесят сім солдат зникли безвісти. Вбито сто п’ятдесят одного мирного жителя району, триста вісімдесят громадян району гітлерівці примусово вивезли до Німеччини. Відважні патріоти нашого району боролися з ворогом і власними силами, наносили йому матеріальні збитки. Підпільна група на чолі з місцевим жителем вчителем Германом Григоровичем Донським затримувала відправку худоби до Румунії, допомагала продовольством партизанам, збирала у населення гроші для викупу в румунських окупантів полонених. Павлівчанин хірург М.А. Добровольський, перебуваючи у фашистському полоні і ризикуючи життям, врятував багатьох поранених, які, вирвавшись з неволі,  продовжили боротьбу в партизанському загоні. Влаштовувала диверсії на залізничній лінії Одеса-Котовськ, розповсюджувала серед населення листівки із закликами боротися з окупантами створена у Йосипівці підпільно-патріотична група, якою керував Н.І.Орлик. Загинула у нерівній боротьбі з жандармами підпільна група, організована на початку війни у Затишші вчителем А.І.Непомнящим. Не забудеться подвиг нашої землячки, захисниці міст Одеси і Севастополя, кулеметниці 25-ї Чапаївської дивізії Ніни Андріївни Онилової, якій за мужність і героїзм посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Такого ж звання удостоєний і уродженець с. Бірносового полковник            П.С. Корчмарюк.

Багатьох наших земляків-учасників війни нагороджено бойовими орденами і медалями. 

Ми з гордістю вшановуємо і згадуємо ветеранів:

-         Гладишеву Поліну Вікторівну, яка у складі діючої армії дійшла до гітлерівського лігва – Берліна, була учасницею форсування Одера.

-         Арсеньєву Олександру Федорівну, учасницю героїчної оборони Одеси і Севастополя, медичну сестру, яка винесла з поля бою тисячі поранених бійців і командирів.

-          Сатанєвського Петра Єфремовича, який з боями визволяв Румунію, Угорщину, Германію, був командиром відділення кулеметної роти, учасником битви на Сандомирському плацдармі.

-         Оранчука Петра Мойсейовича, учасника оборони Москви, бойовий шлях якого  тривав від грізного 41-го до переможного 45-го;

-         Траченка Василя Григоровича – учасника фінської, Великої Вітчизняної і японської воєн, він був водієм військової машини.

-         та багатьох інших.

Скільки їм і всім іншим ветеранам, учасникам воєнних подій, трудівникам тилу, тим, хто пережив окупацію, довелося вистраждати і винести! Війна – це завжди великий труд і безмір мук. Війна повсякчас несе з собою руїни, кров, смерть. Нацизм, яку б личину він не одягав, залишається нацизмом зі своїм звірячим оскалом концентраційних таборів і людиноненависництва. Протягом досить короткого історичного часу гітлерівці знищили мільйони людей. Публічні розстріли і повішання, жорстокі катування супроводжували їх воєнні дії.

Коли ми традиційно збираємося всі разом 9 Травня і згадуємо неймовірно тяжкий період життя народу часів Великої Вітчизняної, ми хочемо, щоб те страшне минуле ніколи не повторилося. Але і цьогоріч зустрічаємо День Перемоги у Великій Вітчизняній війні в умовах справжньої війни на Сході України. На лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької і Луганської областей мало не щодня гинуть, отримують поранення і каліцтва солдати і добровольці нашої держави. Незважаючи на світовий осуд загарбницьких дій сусідньої Росії, вона продовжує цю гібридну війну, порушує міжнародне право і договірні відносини, моральні норми та принципи добросусідства.

 І людям, що живуть в умовах сучасної війни, і всім українцям найбільше прагнеться і мріється, щоб ніколи більше не було вибухів ворожих бомб над мирними оселями, щоб залишилися  тільки у минулому всі жахи війни!

 Хай же на прекрасній землі нашої рідної України запанують мир і спокій! Адже наш народ, навчений цінувати злагоду і спокій самим перебігом своєї непростої бурхливої і кривавої історії, заслужив щастя мирного життя, сповненого праці, а не протистоянь.

Бажаємо всім ветеранам, які поруч з нами залишаються живою пам’яттю про неймовірно важкий і героїчний час Великої Вітчизняної, здоров’я, благополуччя  й оптимізму, а молоді – поваги до досвіду представників старшого покоління. Нехай енергія молодих і досвід старших служать на благо нашій державі.

Вічна пам’ять і слава героям, які загинули в роки Великої Вітчизняної, ветеранам, які не дожили до сьогоднішнього світлого дня! Вічна слава героям України, які загинули, захищаючи її територіальну цілісність у наші дні!

Щастя, миру і злагоди нашій Україні!

Голова Захарівської районної ради В.А.Думитрашко

peremoga

Календар новин

<< < Серпень 2019 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31