24 листопада – День пам’яті жертв Голодомору

Дорогі земляки!

В останню суботу листопада ми вшановуємо  пам'ять про мільйони загиблих під час Голодомору, організованого злочинним сталінським режимом.

У кожного народу є свої темні сторінки історії - війни, революції та інші події, ставлення до яких часом буває неоднозначним і може змінюватися залежно від епохи та ідеології. Саме до таких явищ належить Голодомор 1932-1933 років в Україні. За радянських часів згадувати про нього було заборонено, після проголошення Україною незалежності ставлення змінилося майже радикально. Про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, - йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради України цю трагедію українського народу було визнано геноцидом.

Голодомор початку 1930 років відтепер і, певно, назавжди залишиться однією з найактуальніших, гострих і болісних проблем українського суспільства - в політичному, науковому, морально-психологічному аспектах. Роки державної незалежності України сприяли дослідженню й висвітленню найбільшої у ХХ ст. катастрофи українців.

Протягом останніх десятиліть активно відбуваються процеси доведення правди про геноцид українського народу до міжнародної спільноти і подальшого розповсюдження відповідної інформації для підвищення обізнаності у світі про штучну природу цієї трагедії. Країна за країною приймають акти про визнання Голодомору в Україні 1932 – 1933 років геноцидом проти українського народу. Це теж є актом своєрідної підтримки нашої молодої держави, яка формує і виношує свою національну ідею.

Одночасно вшанування пам’яті про жертв, яких зазнали українці, є черговим свідченням єдності, патріотизму громадян України.

А нам треба добре усвідомити і не забувати, що всі наші трагедії відбувалися тоді, коли не було порозуміння всередині нації.

         Шановні земляки! 24 листопада ми долучаємося до акту національної пам’яті, доступного кожному: в національний день пам’яті жертв Голодомору кожен член  нашої нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить свічку в пам’ять про померлих, чи у своєму вікні, чи під час жалобної ходи, чи біля пам’ятних знаків. І хай світло цих мільйонів свічок побачать душі мільйонів померлих. І хай вони знають, що про них є кому молитися, і є кому зробити все можливе для неповернення в нашу державу смертельно небезпечного тоталітаризму.

В.А.Думитрашко, голова Захарівської районної ради